наручно

НА́РУЧНО, присл., діал. З руки, зручно.

— Нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки, чи коло дому, чи в полі. — Звісно, що коло дому… ловкий погній… і наручна буде… — вирвався з радою рудий Панас (Коцюб., II, 1947, 391).

Значення в інших словниках

1. наручно — на́ручно прислівник зручно незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. наручно — присл., діал. З руки, зручно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наручно — НА́РУЧНО, присл., діал. Зручно. Виразні почуття, як і взагалі всяку лірику, заховаю до моменту поетичного настрою, воно якось в ритмі й римі наручніше такі теми опрацьовувати (Леся Українка); – Нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки...  Словник української мови у 20 томах