наручно

НА́РУЧНО, присл., діал.

Зручно.

Виразні почуття, як і взагалі всяку лірику, заховаю до моменту поетичного настрою, воно якось в ритмі й римі наручніше такі теми опрацьовувати (Леся Українка);

– Нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки, чи коло дому, чи в полі. – Звісно, що коло дому... ловкий погній... і наручно буде... – вирвався з радою рудий Панас (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. наручно — на́ручно прислівник зручно незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. наручно — присл., діал. З руки, зручно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наручно — НА́РУЧНО, присл., діал. З руки, зручно. — Нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки, чи коло дому, чи в полі. — Звісно, що коло дому… ловкий погній… і наручна буде… — вирвався з радою рудий Панас (Коцюб., II, 1947, 391).  Словник української мови в 11 томах