наручні

НА́РУЧНІ, ів, мн., рідко.

Те саме, що нару́чники.

Так рвонув [Устим], що бризнули наручні І тріснули закуті кайдани (А. Малишко);

Катерина слухняно простягла обидві руки вперед, і Янко .. почав накладати наручні на них (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. наручні — на́ручні множинний іменник рідко  Орфографічний словник української мови
2. наручні — див. кайдани  Словник синонімів Вусика
3. наручні — -ів, мн., рідко. Те саме, що наручники.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наручні — НА́РУЧНІ, ів, мн., рідко. Те саме, що нару́чники. Так рвонув [Устим], що бризнули наручні І тріснули закуті кайдани (Мал., Книга.., 1954, 77).  Словник української мови в 11 томах