нарядити —
наряди́ти 1 дієслово доконаного виду одягнути наряди́ти 2 дієслово доконаного виду дати розпорядження; влаштувати
Орфографічний словник української мови
нарядити —
I див. наряджати I. II див. наряджати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нарядити —
НАРЯДИ́ТИ¹ див. наряджа́ти¹. НАРЯДИ́ТИ² див. наряджа́ти².
Словник української мови у 20 томах
нарядити —
ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.
Словник синонімів української мови
нарядити —
Наряджа́ти, -джа́ю, -єш сов. в. нарядити, -джу, -диш, гл. 1) Приготовлять, приготовить, приводить, привести въ порядокъ, устроить. Нарядім він новий серп пшениченьку жати. н. п. Ми йому ґанки нарядили. Борз. у. 2) Убирать, убрать, наряжать, нарядить.
Словник української мови Грінченка