наряджений

НАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наряди́ти¹.

Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Мирний, III, 1954, 272);

// У знач. прикм.

Одна [жінка] схожа була на наряджену ляльку: така була нагладжена, крохмально-пишна, у ясних, таких невідповідних до віку, ситцевих спідницях (Вільде, Сестри.., 1958, 361);

// наря́джено, безос. присудк. сл.

— Хіба ти голодна або холодна? Он як тебе наряджено (Мирний, IV, 1955, 176).

Значення в інших словниках

1. наряджений — наря́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наряджений — див. прикрашений  Словник синонімів Вусика
3. наряджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нарядити I. || наряджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наряджений — НАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наряди́ти¹. Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Панас Мирний); Він, священик...  Словник української мови у 20 томах