наряджений
НАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наряди́ти¹.
Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Мирний, III, 1954, 272);
// У знач. прикм.
Одна [жінка] схожа була на наряджену ляльку: така була нагладжена, крохмально-пишна, у ясних, таких невідповідних до віку, ситцевих спідницях (Вільде, Сестри.., 1958, 361);
// наря́джено, безос. присудк. сл.
— Хіба ти голодна або холодна? Он як тебе наряджено (Мирний, IV, 1955, 176).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наряджений — наря́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наряджений — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- наряджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нарядити I. || наряджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наряджений — НАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наряди́ти¹. Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Панас Мирний); Він, священик... Словник української мови у 20 томах