наряджатися

НАРЯДЖА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, ря́джуся, ря́дишся, док.

1. у що, без додатка. Одягатися (перев. у святковий, гарний одяг).

І наряджається і чепуриться [Оксана] щодня (Кв.-Осн., II, 1956, 444);

Їм [бояриням] легко у коштовні паволоки наряджатися та дорогі прикраси чіпляти (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 519);

А Франка щосуботи нарядиться, мов дівка, і біжить до клубу (Чорн., Потік.., 1956, 71);

*Образно. В найкоштовніші обнови нарядилась Україна (Гур., Друзі.., 1959, 10);

// розм. Одягатися в будь-який одяг, надівати будь-яке взуття.

Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати (Мирний, III, 1954, 101);

Господар ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю і нарядившись у драні черевики, стояв біля воріт і прощався (Гончар, III, 1959, 220);

// перев. ким. Одягаючись, ставати подібним до кого-, чого-небудь.

Три дні так добре пили, що ніхто так і не затямить; і наряджались хто журавлем, хто ведмедем… (Кв.-Осн., II, 1956, 304).

2. тільки недок. Пас. до наряджа́ти¹.

НАРЯДЖА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, ряджу́ся, ря́ди́шся, док.

1. Мати намір, збиратися що-небудь робити.

Зійшовся гурток тоді дітей, нарядились піти у місто в панський сад (Вас., І, 1959, 290).

2. розм. З’являтися, утворюватися на тілі.

[Химка:] У дитини пліснявка нарядилася вже п’ятий день (Крон., III, 1959, 230);

— Сказать по правді, в мене от-от незабаром нарядяться пухирі або чиряки на підошвах (Н.-Лев., І, 1956, 601).

3. тільки недок. Пас. до наряджа́ти²1.