наряджатися

НАРЯДЖА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, ряджу́ся, ряди́шся, док.

1. у що, без дод. Одягатися (перев. у святковий, гарний одяг).

І наряджається і чепуриться [Оксана] щодня (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хай хоч на старість у гарному походить [Параска], бо все не було коли наряджатися, – то робота, то війни (В. Дрозд);

А Франка щосуботи нарядиться, мов дівка, і біжить до клубу (С. Чорнобривець);

* Образно. В найкоштовніші обнови нарядилась Україна (О. Гуреїв);

// розм. Одягатися в будь-який одяг, надівати будь-яке взуття.

Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати (Панас Мирний);

Господар ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю і нарядившись у драні черевики, стояв біля воріт і прощався (О. Гончар);

// перев. ким, у кого, у що. Одягаючись, ставати подібним до кого-, чого-небудь.

Три дні так добре пили, що ніхто так і не затямить; і наряджались хто журавлем, хто ведмедем... (Г. Квітка-Основ'яненко);

На свято білоруські дівчата вибирають найкращу в селі дівчину і наряджають її Лялею (О. Воропай);

На другий день святвечора хлопці і дівчата наряджалися в “цапа”, “цигана”, “діда”, “бабу”, “вуйка”, “ведмедя” тощо і ходили колядувати (з наук.-попул. літ.).

2. тільки недок. Пас. до наряджа́ти¹.

НАРЯДЖА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, ряджу́ся, ря́ди́шся, док.

1. Мати намір, збиратися що-небудь робити.

Зійшовся гурток тоді дітей, нарядились піти у місто в панський сад (С. Васильченко).

2. розм. З'являтися, утворюватися на тілі.

[Химка:] У дитини пліснявка нарядилася вже п'ятий день (М. Кропивницький);

– Сказать по правді, в мене от-от незабаром нарядяться пухирі або чиряки на підошвах (І. Нечуй-Левицький).

3. тільки недок. Пас. до наряджа́ти² 1.