1. Словник української мови у 20 томах

наряджений

НАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наряди́ти¹.

Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Панас Мирний);

Він, священик, стояв перед дяком і табунцем хлопчиків — служок, сяк-так наряджених, але з великою хоругвою й хрестом... (Г. Колісник);

// у знач. прикм.

За найменшим шорохом гіллі, за кожним шелестом сухого листя зривався і хапав за шаблю або за наряджену рушницю (Б. Лепкий);

// наря́джено, безос. пред.

– Хіба ти голодна або холодна? Он як тебе наряджено (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наряджений — наря́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наряджений — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
  3. наряджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нарядити I. || наряджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наряджений — НАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наряди́ти¹. Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Мирний, III, 1954, 272); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах