нарізно

НА́РІЗНО, присл. Окремо, порізно.

Погляд його [Чіпки] впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений (Мирний, І, 1949, 252);

Повертаючись додому, Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно, в протилежних кутках (Гончар, Тронка, 1963, 38);

// Неодночасно, у різний час.

Стали навіть обідати нарізно: мати з Палазею рано.., а зять з Надезею пізно, опівдні (Н.-Лев., III, 1956, 200).

Значення в інших словниках

1. нарізно — на́різно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нарізно — пр., окремо, зосібна, порізно, нароздріб, уроздріб; не разом; не одночасно; пор. ПООДИНЦІ.  Словник синонімів Караванського
3. нарізно — I врізнобіч, врозбивку, врозбрід, вроздріб, врозкид, врозкидку, врозкидь, врозріз і врозріз, врозрядку, врозсип, врозтіч, нарозбрід, нароздріб, нарозкид, нарозкидь, нарозсип, нарозтіч, окремо, осібно, поодинці, порізно, різно, розбивкою, розрядкою...  Словник синонімів Вусика
4. нарізно — присл. Окремо, порізно. || Неодночасно, у різний час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нарізно — див. осібно  Словник чужослів Павло Штепа
6. нарізно — НА́РІЗНО, присл. Окремо, осторонь від інших. Погляд його [Чіпки] впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений (Панас Мирний); // Не разом, порізно.  Словник української мови у 20 томах
7. нарізно — ОКРЕ́МО (не разом, не підряд), ЗОКРЕ́МА́, РІ́ЗНО, НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ОСІ́БНО рідше. Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки групувалися окремо (Григорій Тютюнник); Шумно влетівши в кімнату, Боря.. привітався до кожного зокрема (О.  Словник синонімів української мови
8. нарізно — На́різно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. нарізно — Нарізно нар. Отдѣльно, порознь. Нарізно од нас. Левиц. КС. Ми з братом нарізно живемо.  Словник української мови Грінченка