наскрібати

НАСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. і. перех. Скребучи, збирати що-небудь у якій-небудь кількості.

Наскребти борошна в засіку.

2. перех. Скребучи, приготовляти в подрібненому вигляді яку-небудь кількість чогось.

Дістала й Горпина шматочок черствої палянички з полиці, наскребла хріну, попоїла, запила водою та й лягла.. спати (Л. Янов., І, 1959, 334);

3 них [камінчиків] можна ножем наскребти білого порошку, і той порошок добре вигоює виразки (Донч., VI, 1957, 36).

3. перех. Зчищаючи, зшкрябуючи що-небудь з поверхні, приготовляти певну кількість чогось.

Наскребти картоплі.

4. перех., перен., розм. Насилу діставати, збирати, відкладати певну кількість чого-небудь.

В її голові складались різноманітні плани, як наскребти ще грошей (Донч., III, 1956, 93).

5. тільки док., перех. і неперех., перен., розм. Написати невміло, нерозбірливим почерком; надряпати.

Оце б я ще писала та й писала.., та нехай іще до другого разу, а то й так уже наскребла… (Л. Укр., V, 1956, 10).

Значення в інших словниках

1. наскрібати — наскріба́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наскрібати — -аю, -аєш, недок., наскребти, -бу, -беш, док. 1》 перех. Скребучи, збирати що-небудь у якій-небудь кількості. 2》 перех. Скребучи, приготовляти в подрібненому вигляді яку-небудь кількість чогось. 3》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наскрібати — НАСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. чого. Скребучи, збирати що-небудь у якій-небудь кількості. Наскребти борошна в засіку. 2. чого. Скребучи, подрібнювати яку-небудь кількість чогось.  Словник української мови у 20 томах