наскрекотати

НАСКРЕКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш, док., розм.

1. Поскрекотати довго.

2. перен. Швидко наговорити чого-небудь.

[Карпо:] Цокотуха! Достоменна сорока білобока: наскрекотала, наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (Крон., II, 1958, 124);

Наскрекотала [полільниця], як сорока, та й далі (Головко, II, 1957, 222).

Значення в інших словниках

1. наскрекотати — наскрекота́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наскрекотати — -кочу, -кочеш, док., розм. 1》 Поскрекотати довго. 2》 перен. Швидко наговорити чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наскрекотати — НАСКРЕКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і НАСКРЕКОТІ́ТИ, кочу́, коти́ш, док., розм. 1. Поскрекотати довго. 2. перен. Швидко наговорити чого-небудь. [Карпо:] Цокотуха! Достоменна сорока білобока: наскрекотала, наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (М.  Словник української мови у 20 томах