1. Словник української мови в 11 томах

наскрекотати

НАСКРЕКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш, док., розм.

1. Поскрекотати довго.

2. перен. Швидко наговорити чого-небудь.

[Карпо:] Цокотуха! Достоменна сорока білобока: наскрекотала, наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (Крон., II, 1958, 124);

Наскрекотала [полільниця], як сорока, та й далі (Головко, II, 1957, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наскрекотати — наскрекота́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наскрекотати — -кочу, -кочеш, док., розм. 1》 Поскрекотати довго. 2》 перен. Швидко наговорити чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наскрекотати — НАСКРЕКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і НАСКРЕКОТІ́ТИ, кочу́, коти́ш, док., розм. 1. Поскрекотати довго. 2. перен. Швидко наговорити чого-небудь. [Карпо:] Цокотуха! Достоменна сорока білобока: наскрекотала, наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (М. Словник української мови у 20 томах