наслідок
НА́СЛІДОК, дку, ч.
1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат.
Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Л. Укр., V, 1956, 294);
Півдесятка німецьких підбитих машин тепер стояло в балці перед самою дамбою. Це був наслідок славної роботи батарейців (Гончар, III, 1959, 362).
2. у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається при зазначенні причини, що дала названі в реченні результати.
Хлопці дійсно були незвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі (Фр., VI, 1951, 179).
Словник української мови (СУМ-11)