наслідок
НА́СЛІДОК, дку, ч.
1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат.
Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Леся Українка);
Я не можу вести далі розмови, коли вона дає несподівані наслідки (В. Винниченко);
Статтю про наслідок своїх останніх дослідів він кілька разів брався починати (В. Підмогильний);
Вже вечоріло, а наслідки суботника були ще зовсім мізерні (Б. Антоненко-Давидович);
Негайно запросили геологів, почали роз-відкові роботи – без будь-якого наслідку (М. Дашкієв).
2. у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається при зазначенні причини, що дала названі в реченні результати.
Хлопці дійсно були незвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)