наслідниця

НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до наслі́дник.

Батько її швидко вмер, мати збожеволіла, коли дочці було 18 літ, і Аделаїда лишилася сама наслідницею значного маєтку (І. Франко);

– Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. наслідниця — наслі́дниця іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наслідниця — -і. Жін. до наслідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наслідниця — НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до наслі́дник. — Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Кач., II, 1958, 8).  Словник української мови в 11 томах