наслідниця

наслі́дниця

-і.

Жін. до наслідник.

Значення в інших словниках

1. наслідниця — наслі́дниця іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наслідниця — НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до наслі́дник. Батько її швидко вмер, мати збожеволіла, коли дочці було 18 літ, і Аделаїда лишилася сама наслідницею значного маєтку (І. Франко); – Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Я. Качура).  Словник української мови у 20 томах
3. наслідниця — НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до наслі́дник. — Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Кач., II, 1958, 8).  Словник української мови в 11 томах