наслідувальний

НАСЛІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до наслідування.

Вчителі, продумано використовуючи наслідувальні психічні процеси, можуть досягнути великого виховного ефекту (Рад. літ-во, 2, 1965, 64).

2. Який є результатом наслідування чужих зразків; позбавлений самостійності.

Попри учнівський і наслідувальний характер багатьох віршів, збірка "На білих островах" [М. Рильського] все ж засвідчила появу неабиякого таланту (Криж., М. Рильський, 1960, 17).

Значення в інших словниках

1. наслідувальний — наслі́дувальний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. наслідувальний — -а, -е. 1》 Стос. до наслідування. 2》 Який є результатом наслідування чужих зразків; позбавлений самостійності. Наслідувальна поезія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наслідувальний — НАСЛІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до наслідування. Австралійці, як розповідають мандрівники, – знамениті актори, і зараз вони виявили неабиякий наслідувальний хист (Т. Воронович, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах