наслідувальний

наслі́дувальний

-а, -е.

1》 Стос. до наслідування.

2》 Який є результатом наслідування чужих зразків; позбавлений самостійності. Наслідувальна поезія.

Значення в інших словниках

1. наслідувальний — наслі́дувальний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. наслідувальний — НАСЛІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до наслідування. Австралійці, як розповідають мандрівники, – знамениті актори, і зараз вони виявили неабиякий наслідувальний хист (Т. Воронович, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
3. наслідувальний — НАСЛІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до наслідування. Вчителі, продумано використовуючи наслідувальні психічні процеси, можуть досягнути великого виховного ефекту (Рад. літ-во, 2, 1965, 64).  Словник української мови в 11 томах