наспід
НАСПІ́Д, присл. У напрямі до низу, до чого-небудь, що міститься в нижній частині.
Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід (Досв., Вибр., 1959, 183);
// На нижню частину, на дно.
Викопали хлопці яму чумакові; Наспід положили дошки ясенові (Щог., Поезії, 1958, 103);
Макогон обвів червоним олівцем якусь цифру в своїх паперах, заклопотано перетасував їх: одні поклав наспід, інші зверху (Гур., Через замети, 1961, 113);
// Під що-небудь.
— Я швиденько спідню [сорочку] — наверх, а чорну — наспід із чистим сумлінням пішов до церкви (Мик., Кадильниця, 1959, 35).
Словник української мови (СУМ-11)