наспід
НАСПІ́Д, присл.
У напрямі до низу, до чого-небудь, що міститься в нижній частині.
Якщо він [човен] тепер не причалить до берега твердого, то піде наспід... Піде! (Б. Лепкий);
* Образно. Нові враження, нові обставини, нові інтереси, нове юнацьке життя так поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід, що зразу й не витягнеш їх звідтіль... (С. Васильченко);
// На нижню частину, на дно.
Викопали хлопці яму чумакові; Наспід положили дошки ясенові (Я. Щоголів);
Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід (Олесь Досвітній);
Серце Григорієві чомусь застрибало, мов дурне. Він нишком глянув на Наталку – бавиться з ведмежам – і крадькома поклав світлину наспід (І. Багряний);
Макогон обвів червоним олівцем якусь цифру в своїх паперах, заклопотано перетасував їх: одні поклав наспід, інші зверху (О. Гуреїв);
Тепер кузов був заповнений ущерть, декому для певності довелося влягтися наспід (А. Кокотюха);
// Під що-небудь.
Пошили сині всім жупани, Наспід же білії каптани, – Щоб був козак, а не мугир (І. Котляревський);
– Я швиденько спідню [сорочку] – наверх, а чорну – наспід і з чистим сумлінням пішов до церкви (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)