наспіл

НА́СПІЛ, присл.

1. Спільно, для спільного обробітку (про поле).

– Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (І. Нечуй-Левицький).

2. Те саме, що сполови́ни.

Загадали ми, бач, молоком Із батьком наспіл торгувати (І. Франко);

– Ех, коли б це худоби більше, – задумався Свирид Яковлевич. – Щоб кожен бідняк по конячині мав. А то знову-таки .. прийдеться на поклон іти, віддавати землю наспіл... (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. наспіл — на́спіл прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наспіл — присл. 1》 Спільно, для спільного обробітку (про поле). 2》 Те саме, що споловини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наспіл — На́спіл і на́вспі́л, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. наспіл — НА́СПІЛ, присл. 1. Спільно, для спільного обробітку (про поле). — Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (Н.-Лев., IV, 1956, 223). 2. Те саме, що сполови́ни.  Словник української мови в 11 томах
5. наспіл — На́спіл нар. Пополамъ съ кѣмъ-нибудь, съ половины. Баба засадила город наспіл з... Своєї землі мало, — беремо в пана наспіл.  Словник української мови Грінченка