насталювати

НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості.

Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 446);

Витягав [батько] з-під міха різні скриньки з усяким заліззям. Тут повизублювані сокири, які треба насталити (Фр., IV, 1950, 188);

Дід розсердився, пішов до коваля, насталив ніж і став козу різати (Ів., Укр.. казки, 1950, 31);

*Образно. Це вона [партія] насталювала нашу волю, ставила нас на передній край життя й боротьби (Тич., III, 1957, 435);

Революція — чудовий коваль. Вона вміє так насталити найчутливіше серце, що воно стає тверде, як камінь (Ірчан, II, 1958, 37).

Значення в інших словниках

1. насталювати — наста́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. насталювати — -юю, -юєш, недок., насталити, -лю, -лиш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насталювати — НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. що. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь перев. у якійсь кількості. Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. насталювати — Насталювати, -люю, -єш сов. в. насталити, -лю́, -лиш, гл. Насталивать, насталить. Він пішов до коваля ніж насталювать. Рудч. Ск. І. 44.  Словник української мови Грінченка