насталювати
НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості.
Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 446);
Витягав [батько] з-під міха різні скриньки з усяким заліззям. Тут повизублювані сокири, які треба насталити (Фр., IV, 1950, 188);
Дід розсердився, пішов до коваля, насталив ніж і став козу різати (Ів., Укр.. казки, 1950, 31);
*Образно. Це вона [партія] насталювала нашу волю, ставила нас на передній край життя й боротьби (Тич., III, 1957, 435);
Революція — чудовий коваль. Вона вміє так насталити найчутливіше серце, що воно стає тверде, як камінь (Ірчан, II, 1958, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насталювати — наста́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- насталювати — -юю, -юєш, недок., насталити, -лю, -лиш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насталювати — НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. що. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь перев. у якійсь кількості. Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (І. Словник української мови у 20 томах
- насталювати — Насталювати, -люю, -єш сов. в. насталити, -лю́, -лиш, гл. Насталивать, насталить. Він пішов до коваля ніж насталювать. Рудч. Ск. І. 44. Словник української мови Грінченка