насталювати
НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.
1. що. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь перев. у якійсь кількості.
Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (І. Цюпа);
Бадилля зсохло, вже й валиться, Леміш я добре насталив (С. Руданський);
Витягав [батько] з-під міха різні скриньки з усяким заліззям. Тут повизублювані сокири, які треба насталити (І. Франко);
Наказав пан ковалеві зробити величезного гака. Зробив коваль гака. Насталив його, загострив, приніс до пана (Остап Вишня);
Дід розсердився, пішов до коваля, насталив ніж і став козу різати (О. Іваненко).
2. перен., кого, що. Зміцнювати, робити міцним витривалим, стійким.
– Пісня, вона, брат, волю насталює (І. Цюпа);
Настали і ти характер свій (М. Рудь);
Горе не розслабило її, а ніби ще більше вигартувало, насталило (О. Гончар);
Нашого брата легко розчулити до сліз скрипкою чи бандурою, оповіддю про сироту, навіть казкою про бідного наймита, як і насталити душу одним покликом, вознести її до найвищої звитяги (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- насталювати — наста́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- насталювати — -юю, -юєш, недок., насталити, -лю, -лиш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насталювати — НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості. Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах
- насталювати — Насталювати, -люю, -єш сов. в. насталити, -лю́, -лиш, гл. Насталивать, насталить. Він пішов до коваля ніж насталювать. Рудч. Ск. І. 44. Словник української мови Грінченка