настоянка
НАСТО́ЯНКА, и, ж. Те саме, що насто́йка.
Він зараз пришле їй настоянки на зіллі, півчарки якої прожене з лиця її блідоту (Коцюб., І, 1955, 317);
Карпиха.. поставила перед чоловіком чималу пляшку настоянки з пахучими корінцями (Ю. Янов., Мир, 1956, 235);
Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 377).
Словник української мови (СУМ-11)