настояний

НАСТО́ЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до насто́яти².

Ром був настояний на рожевому листі (Н.-Лев., III, 1956, 112);

Він нашвидку випив чарку горілки, настояної на деревії, закусив яєчнею (Донч., Вибр., 1948, 273);

*Образно. Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах (Гончар, Новели, 1954, 124).

2. у знач. прикм. Міцний від тривалого стояння (про вино і т. ін.).

Пані Оборська оступилася, сіла з другого краю стола. Потім підвелася, відсунула венецьку тикву з настояним угорським вином (Ле, Наливайко, 1957, 212).

Значення в інших словниках

1. настояний — насто́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. настояний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до настояти II. 2》 у знач. прикм. Міцний від тривалого стояння (про вино і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настояний — НАСТО́ЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до насто́яти². Ром був настояний на рожевому листі (І. Нечуй-Левицький); Він нашвидку випив чарку горілки, настояної на деревії, закусив яєчнею (О. Донченко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. настояний — МІЦНИ́Й (який містить у собі велику кількість розчинених речовин), СИ́ЛЬНИЙ, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм.; НАСИ́ЧЕНИЙ (який містить максимальну кількість якоїсь речовини); НАСТО́ЯНИЙ (про вино тощо — який зміцнів від тривалого стояння)...  Словник синонімів української мови