настояний
НАСТО́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до насто́яти².
Ром був настояний на рожевому листі (І. Нечуй-Левицький);
Він нашвидку випив чарку горілки, настояної на деревії, закусив яєчнею (О. Донченко);
* Образно. Вечір був м'який, теплий, густо настояний на степових пахощах (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Міцний від тривалого настоювання (про вино і т. ін.).
Пані Оборська оступилася, сіла з другого краю стола. Потім підвелася, відсунула венецьку тикву з настояним угорським вином (Іван Ле);
– Коли треба буде – підсоблю чим зможу, – і налив [лісник] з карафки в гранчасті чарки настояної горілки (А. Шиян);
* Образно. Зубчасті дзвоники конвалії безшумно струшували густий настояний аромат (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)