настрічу

НАСТРІ́ЧУ, присл., розм. Те саме, що назу́стріч.

Що, якби вийти отак настрічу вітру (Коцюб., II, 1955, 262);

Ідуть [діти] настрічу сонцю золотому (Фр., X, 1954, 52);

Очутився [Кметик] на громадських сіножатях, дивується дуже, що старий бузьок [бусол] не вилетів йому настрічу (Ков., Світ.., 1960, 122).

Значення в інших словниках

1. настрічу — настрі́чу прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. настрічу — присл., розм. Те саме, що назустріч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настрічу — НАСТРІ́ЧУ, присл., розм. Те саме, що назу́стріч. Що, якби вийти отак настрічу вітру (М. Коцюбинський); Ідуть [діти] настрічу сонцю золотому (І. Франко); Очутився [Кметик] на громадських сіножатях, дивується дуже, що старий бузьок [бусол] не вилетів йому настрічу (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
4. настрічу — НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього.  Словник синонімів української мови