настукувати
НАСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. тільки недок., неперех. Час від часу злегка стукати; постукувати.
Всьому тому надавав лад і такт чорний дятел, що раз у раз настукував у червивому галуззі: стук, стук, стук, стук! (Оп., Іду.., 1958, 22).
2. перех. Постукуючи, виявляти що-небудь.
Настукати тріщину в горшку.
3. перех. Друкувати на друкарській машинці.
Настукати кілька сторінок.
4. перех., перев. із сл. голова, вуха. Багато стукаючи, неприємно впливати на кого-, що-небудь, стомлювати когось, щось.
Настукати голову; Настукати вуха.
Словник української мови (СУМ-11)