наступ

НА́СТУП, у, ч. Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед.

Богунці миттю розсипалися в степ і почали наступ бігом (Довж., І, 1958, 176);

Наші танкісти від оборони перейшли в наступ (Ле, Опов. та нариси, 1950, 352);

*Образно. Не такий сом упіймався, щоб відразу його витягти! Чи не перейде він сам у наступ і чи не потягне на дно до себе риболова? (Донч., VI, 1957, 59);

// Інтенсивні дії для досягнення бажаних наслідків.

Мільйони колгоспників Радянського Союзу, зокрема колгоспники України, розгорнули широкий наступ за високі — і що найважливіше — стійкі врожаї (Тич., III, 1957, 199).

Значення в інших словниках

1. наступ — на́ступ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наступ — (військ) просування <�вперед>, г. офензива, (навальний) атака, (на фортецю) приступ <�штурм> чого; (на соціяльне зло) кампанія.  Словник синонімів Караванського
3. наступ — -у, ч. Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед. || Інтенсивні дії для досягнення бажаних наслідків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наступ — НА́СТУП, у, ч. Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед. Богунці миттю розсипалися в степ і почали наступ бігом (О. Довженко); Наші танкісти від оборони перейшли в наступ (Іван Ле); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. наступ — БОРОТЬБА́ з ким-чим, проти кого-чого (діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь), ВІЙНА́ підсил., ПРЯ заст., книжн.; НА́СТУП перев. на кого-що (активні дії проти кого-, чого-небудь). Рустем поправлявся.  Словник синонімів української мови
6. наступ — Наступ, -пу м. Наступленіе. Тяжкі гріхи впинили предків наших від наступу на землі християнські. К. МБ. X. 18.  Словник української мови Грінченка