наступ

НА́СТУП, у, ч.

Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед.

Богунці миттю розсипалися в степ і почали наступ бігом (О. Довженко);

Наші танкісти від оборони перейшли в наступ (Іван Ле);

* Образно. Не такий сом упіймався, щоб відразу його витягти! Чи не перейде він сам у наступ і чи не потягне на дно до себе риболова? (О. Донченко);

// Інтенсивні дії для досягнення бажаних наслідків.

М. Хвильовий бачив, що починається наступ на політичні свободи громадян Дальший наступ австрійської бюрократичної держави на традиційні форми громадського самоуправління в другій половині XIXст. проявився в організації так званих повітових рад (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. наступ — на́ступ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наступ — (військ) просування <�вперед>, г. офензива, (навальний) атака, (на фортецю) приступ <�штурм> чого; (на соціяльне зло) кампанія.  Словник синонімів Караванського
3. наступ — -у, ч. Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед. || Інтенсивні дії для досягнення бажаних наслідків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наступ — БОРОТЬБА́ з ким-чим, проти кого-чого (діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь), ВІЙНА́ підсил., ПРЯ заст., книжн.; НА́СТУП перев. на кого-що (активні дії проти кого-, чого-небудь). Рустем поправлявся.  Словник синонімів української мови
5. наступ — НА́СТУП, у, ч. Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед. Богунці миттю розсипалися в степ і почали наступ бігом (Довж., І, 1958, 176); Наші танкісти від оборони перейшли в наступ (Ле, Опов.  Словник української мови в 11 томах
6. наступ — Наступ, -пу м. Наступленіе. Тяжкі гріхи впинили предків наших від наступу на землі християнські. К. МБ. X. 18.  Словник української мови Грінченка