наступниця

НАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до насту́пник.

Петро не наважувався призначити своєю наступницею дружину Катерину або одну з дочок (Іст. СРСР, II, 1957, 37);

Вона [радянська молодь] стала гідною наступницею бойових традицій партії більшовиків (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 58);

П’ять років не мав Коваль Андрій дитини.., а тепер у нього є наступниця (Кач., II, 1958, 11).

Значення в інших словниках

1. наступниця — насту́пниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наступниця — -і. Жін. до наступник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наступниця — НАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до насту́пник. Петро не наважувався призначити своєю наступницею дружину Катерину або одну з дочок (з навч. літ.); П'ять років не мав Коваль Андрій дитини.., а тепер у нього є наступниця (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. наступниця — Наступниця, -ці ж. Преемница. Желех.  Словник української мови Грінченка