насухо

НА́СУХО, присл.

1. До повної сухості; досуха.

Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган, на якого хукнули парою і насухо протерли оксами том (Тют., Вир, 1964, 433);

Кожна з них [доярок] перед тим як доїти корову, погладить її, потім змиє вим’я і витре насухо чистим рушником (Рад. Укр., 28.VІІІ 1959, 2).

2. перен., розм. Без уживання спиртних напоїв.

— Е! це вже негарно, — каже Антосьо, — люди добрі зійшлись та насухо повинні виходити, чи що? (Свидн., Люборацькі, 1955, 161);

— Мої хлопці не сіють, не жнуть, а до гурту зберуться, — не обходиться насухо (Мур., Бук. повість, 1959, 239).

3. спец. Без застосування в’яжучого розчину.

Спочатку кладка стін з тесаних каменів робилася насухо (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 282).

Значення в інших словниках

1. насухо — на́сухо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. насухо — присл. 1》 До повної сухості; досуха. 2》 перен., розм. Без уживання спиртних напоїв. 3》 спец. Без застосування в'яжучого розчину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насухо — НА́СУХО, присл. 1. До повної сухості; досуха. Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган, на якого хукнули парою і насухо протерли оксамитом (Григорій Тютюнник); Горовий встав.  Словник української мови у 20 томах