насікати
НАСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.
1. Покривати поверхню чого-небудь рядами нарізів, зазублин, насічок і т. ін.
Роблячи сокири або насікаючи серпи, оповідав [батько].. сусідам про сей пам’ятний празник (Фр., XVI, 1955, 240);
Дід Сербиченко.. сів з оскардом насікати камінь до млина (Ю. Янов., Мир, 1956, 230).
2. Нарубувати певну кількість чого-небудь.
Катря по вечері наносить води, насіче дров… (Кач., II, 1958, 126).
3. тільки док., розм. Дуже побити, пошмагати.
Обличчя в нього червоне, пашить вогнем; так насічуть його вітер і сніг (Трубл., І, 1955, 278).
Словник української мови (СУМ-11)