натовчений
НАТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натовкти́ 1, 2.
Кисет натовчений махоркою;
// нато́вчено, безос. присудк. сл.
*Образно. — Дурний ти, мов колода, а не журишся. Гадаєш, розуму випитую? Не так багато його натовчено в тебе (Стельмах, І, 1962, 94).
Словник української мови (СУМ-11)