натруджуватися
НАТРУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТРУДИ́ТИСЯ, труджу́ся, тру́дишся, док., розм.
1. Набувати болісного стану від тривалої або тяжкої праці, різних дій і т. ін.; стомлюватися.
Ти б уже менше натруджувався (Рад. Укр., 10. XII 1947, 2);
— Спочинь. Бачиш, пальці твої натрудились (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 200);
Він багато ходив, нога натрудилася і тепер боліла (Тют., Вир, 1964, 380).
2. тільки док. Потрудитися багато, до втоми.
[Савка:] Я натрудився за день — дайте мені хоч раз у тиждень доспати! (Вас., III, 1960, 73);
Натрудився, видно, за день чоловік, дошукуючись хліба насущного (Гончар, II, 1959, 159);
*Образно. За літо натрудилася земля, притихла, зажадала відпочинку (Рад. Укр., 3.І 1954, 3).
Словник української мови (СУМ-11)