натягнений
НАТЯ́ГНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натягну́ти 1 — 4.
— Ви, певно, не гадали ніколи над тим, що струна, натягнена над міру, вривається (Коб., І, 1956, 174);
Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (Сенч., Опов., 1959, 71);
На березі працювали вантажники в мішках, згорнутих, натягнених на голови, як шоломи (Собко, Скеля.., 1961, 4);
// У знач. прикм.
У дверях за Станком з’явився Грач із натягненим луком (Оп., Іду.., 1958, 341);
// натя́гнено, безос. присудк. сл.
В грудях у парубка немов теж натягнено струну одиноку, і бриніла вона тоскно й боляче (Головко, II, 1957, 82).
Словник української мови (СУМ-11)