натягувати
НАТЯ́ГУВАТИ¹ див. натяга́ти¹.
НАТЯ́ГУВАТИ², ую, уєш, недок., НАТЯГА́ТИ і НАТЯГТИ́, тягну́, тя́гнеш, док., перех., розм. Тягаючи, приносити в якій-небудь кількості (за кілька разів).
Понад окопами жовтіли розсипи соломи, яку солдати натягували собі для ночівлі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 39);
— А дивіться, скілько я гілля натягала! (Григ., Вибр., 1959, 305);
Доки гості вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли півкомори мішків та чемоданів (Тют., Вир, 1964, 212);
// Діставати з колодязя в якій-небудь кількості (про воду).
— Привів я до колодязя напувать коней, дивлюсь, нема цебра, нічим в корито натягать води (Стор., І, 1957, 114);
// Ловити в якій-небудь кількості (про рибу).
— Нічого, хлоп’ята, ось післязавтра неділя. Виїдемо з вами в море, порибалимо. Бичків, камбали.. натягаємо (Збан., Мор. чайка, 1959, 51).
Словник української мови (СУМ-11)