наугад
НАУГА́Д, присл., розм. Як завгодно, як доведеться; навмання.
Соломія, не розуміючи, чого та [циганка] хоче, кивала наугад головою (Коцюб., І, 1955, 371);
// Не маючи певності в чому-небудь.
— Не споминала, — пояснив я наугад, — бо в тому помешканні помер її батько, а через те воно їй, може, тепер прикрий спомин (Коб, III, 1956, 157).
Словник української мови (СУМ-11)