науковець

НАУКО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розробкою питань науки.

Вона злякано відвела очі, намагаючись зникнути в натовпі науковців і студентів (Руд., Остання шабля, 1959, 76);

— Я двічі радий вашому призначенню. Зоотехнік з вищою освітою та ще й науковець (Добр., Тече річка.., 1961, 18).

Значення в інших словниках

1. науковець — науко́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. науковець — Учений, муж науки, науковий діяч, діяч <�робітник, сівач> на ниві науки, сов. науковий працівник, (викладач вишу) жм. професор.  Словник синонімів Караванського
3. науковець — [наўковеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. науковець — -вця, ч. Той, хто провадить наукові дослідження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. науковець — НАУКО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто розробляє питання науки. Вона злякано відвела очі, намагаючись зникнути в натовпі науковців і студентів (М.  Словник української мови у 20 томах