нахмарений
НАХМА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до нахма́рити;
// У знач. прикм.
Не спи, солдат… В нічному небі блиски Прорізують нахмарену блакить (Перв., І, 1958, 388).
2. Те саме, що нахму́рений 1.
Сумний, нахмарений, вийшов Білинський із величавого будинку, у якому рішається доля тисяч (Круш., Буденний хліб.., 1960, 91).
Словник української мови (СУМ-11)