нахімовець
НАХІ́МОВЕЦЬ, вця, ч. Вихованець Нахімовського училища.
По алеї ішов.. зовсім юний нахімовець (Гончар, Дорога.., 1953, 32);
Стоїть він [крейсер] в панцирі стальному; Тепер нахімовці на ньому проходять практику морську (Нех., Ми живемо.., 1960, 129).
Словник української мови (СУМ-11)