націнка

НА́ЦІНКА, и, ж. Сума, на яку підвищена ціна чого-небудь.

НАЦІ́НКА, и, ж. Дія за знач. націни́ти.

Значення в інших словниках

1. націнка — на́цінка іменник жіночого роду набавлена сума  Орфографічний словник української мови
2. націнка — див. НАБАВКА.  Словник синонімів Караванського
3. націнка — -и, ж. 1》 Сума, на яку підвищено ціну чого-небудь. 2》 Збільшення ціни виробу, пов'язане або з додатковими витратами на їх виготовлення і продаж, або з їх особливими властивостями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. націнка — НА́ЦІНКА, и, ж. Сума, на яку підвищена ціна чого-небудь. Макуху продають з високою націнкою (В. Барка); Один з них захистив дисертацію, але ресторанні націнки знівелювали тріумф (А.  Словник української мови у 20 томах
5. націнка — (англ. еxtra charge) додаткова плата за вищу якість або особливі властивості продукту.  Економічний словник