націнка

НА́ЦІНКА, и, ж.

Сума, на яку підвищена ціна чого-небудь.

Макуху продають з високою націнкою (В. Барка);

Один з них захистив дисертацію, але ресторанні націнки знівелювали тріумф (А. Крижанівський);

Ринок товарів санітарно-гігієнічного призначення гостро потребує державної підтримки. Необхідно терміново послабити податковий тиск на виробника, встановити мінімальні ставки ввізного мита (на необхідну для виробництва сировину) та торгових націнок (з газ.).

Значення в інших словниках

1. націнка — на́цінка іменник жіночого роду набавлена сума  Орфографічний словник української мови
2. націнка — див. НАБАВКА.  Словник синонімів Караванського
3. націнка — -и, ж. 1》 Сума, на яку підвищено ціну чого-небудь. 2》 Збільшення ціни виробу, пов'язане або з додатковими витратами на їх виготовлення і продаж, або з їх особливими властивостями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. націнка — (англ. еxtra charge) додаткова плата за вищу якість або особливі властивості продукту.  Економічний словник
5. націнка — НА́ЦІНКА, и, ж. Сума, на яку підвищена ціна чого-небудь. НАЦІ́НКА, и, ж. Дія за знач. націни́ти.  Словник української мови в 11 томах