начадити

НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.

1. Напустити чаду.

[Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш — не начади!.. (Кроп., II, 1958, 409).

2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом.

[Старшина:] Знов начадив махрою? (Кроп., І, 1958, 499);

Свирид Яковлевич відчинив вікно: — Ну й начадили, задихнутися можна (Стельмах, II, 1962, 143);

// Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря.

Мотоцикліст через хвилину вискочив з школи, і помчав далі на своєму мотоциклі, начадивши на подвір’ї бензиновим димом (Сміл., Сашко, 1957, 200).

Значення в інших словниках

1. начадити — начади́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. начадити — -джу, -диш, док. 1》 Напустити чаду. 2》 Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. || Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начадити — НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. Напустити чаду. [Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш – не начади!.. (М. Кропивницький). 2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. [Старшина:] Знов начадив махрою? (М.  Словник української мови у 20 томах