начадити

НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.

1. Напустити чаду.

[Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш – не начади!.. (М. Кропивницький).

2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом.

[Старшина:] Знов начадив махрою? (М. Кропивницький);

Свирид Яковлевич відчинив вікно: – Ну й начадили, задихнутися можна (М. Стельмах);

// Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря.

Мотоцикліст через хвилину вискочив з школи, і помчав далі на своєму мотоциклі, начадивши на подвір'ї бензиновим димом (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. начадити — начади́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. начадити — -джу, -диш, док. 1》 Напустити чаду. 2》 Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. || Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начадити — НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. Напустити чаду. [Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш — не начади!.. (Кроп., II, 1958, 409). 2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. [Старшина:] Знов начадив махрою? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах