начальний
НАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Старший.
Іул.. Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав (Котл., І, 1952, 261);
Висока і свіжа гостинна зала могла вмістити мало не всіх начальних дружинників землі Сіверянської (Міщ., Сіверяни, 1961, 123);
// Головний.
У дверях начальної вежі, що виходила на перший поверх, з’явився воєвода (Оп., Іду.., 1958, 498).
Словник української мови (СУМ-11)