начальникувати

НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути начальником; керувати.

— Третій рік начальникую на фермі, — жінка стримано посміхнулась (Гончар, І, 1954, 471).

Значення в інших словниках

1. начальникувати — начальникува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. начальникувати — -ую, -уєш, недок., розм. Бути начальником; керувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начальникувати — НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути начальником; керувати. – Третій рік начальникую на фермі, – жінка стримано посміхнулась (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. начальникувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
5. начальникувати — Начальникувати, -кую, -єш гл. Начальствовать. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка