начальствувати

НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути начальником; керувати.

— Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (Стельмах, II, 1962, 31).

Значення в інших словниках

1. начальствувати — нача́льствувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. начальствувати — див. керувати  Словник синонімів Вусика
3. начальствувати — -ую, -уєш, недок. Бути начальником; керувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. начальствувати — НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути начальником; керувати. – Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах); Так по службовій по драбині Явтух здирався вище й вище, Вже сам начальствує він нині, Хоч в голові ще вітер свище (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
5. начальствувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови